Аналітичний огляд умов конкурсу НЕК «Укренерго» на будівництво близько 1,5 ГВт нової маневрової потужності

Максим Марченко, Президент ГС «Асоціація суб’єктів розподіленої та маневрової генерації»

Україна визначила стратегічну мету — відновити близько 54 ГВт генерувальної потужності до 2035 року, тобто повернутися до рівня, який існував до 2014 року. Одним із інструментів досягнення цієї мети стає конкурс НЕК «Укренерго» на будівництво близько 1,5 ГВт нової маневрової (пікової) генерації, вартість потужності якої компенсуватиметься державою через плату за послугу із забезпечення розвитку генеруючої потужності.

Як галузеве об’єднання, що представляє суб’єктів розподіленої та маневрової генерації, ми вітаємо саму появу такого механізму. Маневрова генерація є критично важливою складовою Об’єднаної енергетичної системи: саме вона забезпечує балансування, підтримку частоти й покриття пікових навантажень, дефіцит яких у періоди максимального споживання сягає 6–7 ГВт. Держава вперше пропонує довгостроковий сигнал для інвестицій саме в цей сегмент — і це правильний напрям.

Водночас уважний аналіз конкурсної документації показує, що чинні умови покладають на інвестора непропорційно високі ризики, здатні знівелювати інвестиційну привабливість конкурсу ще до його старту. Нижче наведено систематизований огляд цих ризиків очима інвестора — згрупований за природою, — а також наше бачення того, що варто доопрацювати, щоб конкурс досяг власної мети: залучив приватний капітал у нову маневрову потужність.

I. Воєнні ризики та збереження активів

Фізичне знищення активів. Об’єкти будівництва розташовані в регіонах, які є пріоритетними цілями для російських ракетних та дронових ударів, — зокрема Харківська, Дніпропетровська, Одеська області. Інвестор зобов’язаний збудувати станцію за 20 місяців, і руйнування будівельного майданчика, змонтованого обладнання чи готової станції внаслідок обстрілів не звільняє від дотримання строків. Страхування воєнних ризиків на ринку або відсутнє, або є непідйомним за вартістю, а державних гарантій конкурсна документація не передбачає. Інвестор несе повну відповідальність за збереження активів, не маючи реальних механізмів захисту від воєнних загроз.

Розмитість вимог до інженерного захисту. Будівництво має передбачати другий рівень інженерного захисту критичних елементів від засобів повітряного нападу, проте сама вимога сформульована надзвичайно нечітко: документація лише посилається на Постанову № 471, не розкриваючи змісту вимог, не наводить типових рішень і не визначає критеріїв оцінки відповідності з боку оператора системи передачі. Будівництво захисних споруд, здатних витримувати прямі влучання, є вкрай витратним (за оцінками, 20–30 % додатково до основного кошторису) і подовжує строки, при цьому не гарантує абсолютного збереження активів, зате створює ризик суб’єктивної оцінки на етапі введення об’єкта в експлуатацію.

II. Будівельні строки та фінансове забезпечення

Жорсткий 20-місячний строк без права продовження. Граничний строк введення об’єкта в експлуатацію — 20 місяців з дня підписання договору, без жодних застережень про можливість продовження. З урахуванням дефіциту підрядників, складнощів міжнародної логістики важкого енергетичного обладнання, необхідності зводити захисні споруди та воєнних ризиків імовірність порушення цього дедлайну висока. Наслідок — розірвання договору та втрата гарантійного забезпечення.

Втрата гарантійного забезпечення (15 000 євро/МВт). Переможець зобов’язаний надати гарантійне забезпечення у розмірі гривневого еквівалента 15 000 євро за 1 МВт доступної потужності. Воно повністю стягується на користь оператора у разі ненадання документів про готовність та введення об’єкта в експлуатацію у 20-місячний строк, ненабуття статусу постачальника допоміжних послуг, невідповідності збудованої потужності конкурсній пропозиції або отримання звільнення від вимог Кодексу системи передачі. Підтвердженням невиконання є хоча б один негативний висновок оператора: навіть за 99 % готовності інвестор втрачає весь депозит без пропорційного повернення. При цьому кошти «заморожуються» на весь період будівництва (до 20 місяців), відволікаючи суттєве фінансування з обороту.

III. Договірні та платіжні ризики з боку держави

Одностороннє розірвання при затяжному форс-мажорі. Якщо форс-мажорні обставини триватимуть понад 90 календарних днів, Замовник (НЕК «Укренерго») отримує право в односторонньому порядку розірвати договір, який вважається розірваним на 30-й день з моменту направлення повідомлення. Це фактично дає державі «опцію виходу»: інвестор, який уже вклав сотні мільйонів гривень у будівництво, втрачає можливі компенсації за збудовану генерацію навіть тоді, коли повністю виконав будівельні зобов’язання.

Неплатоспроможність Замовника та дефіцит коштів у тарифі. Оплата за послугу поставлена в пряму залежність від наявності коштів у тарифі на передачу електричної енергії. Якщо Регулятор (НКРЕКП) не закладе достатнього обсягу коштів, Замовник не зможе вчасно розраховуватися; з урахуванням колосальних боргів на ринку електричної енергії це створює ризик зупинки розрахунків. Водночас договір передбачає для Замовника вкрай низьку пеню за прострочення — 0,01 % річних, що робить санкції несуттєвими та фактично позбавляє інвестора інструментів впливу на затримки платежів.

IV. Економіка стимулу: ціна, години та горизонт окупності

«Нульова» компенсація. Виплата, яку в конкурсній документації названо платою за послугу із забезпечення розвитку генеруючої потужності, обчислюється не як фіксована плата за кіловат-годину, а як різниця між закріпленою у договорі ціною (ціновою пропозицією) та розрахунковою ціною ринку (максимум із середньозважених індексів ринку «на добу наперед» та індексів двосторонніх договорів за базове навантаження). Ключова проблема полягає в тому, що оплачувані години збігаються з піковими годинами, коли ринкова ціна найвища. Отже, ринкова ціна в ці години майже завжди перевищує договірну, а компенсація здебільшого дорівнює нулю. Закладена «гарантія» ціни на практиці майже не спрацьовує: держава не здійснює доплати саме тоді, коли послуга підлягає оплаті, а дохід інвестора залишається залежним від волатильних ринкових цін без ефективної підтримки, що робить прогнозування доходів надзвичайно складним.

Фрагментарність годин оплати. Плата нараховується не за весь час роботи станції, а лише у чітко регламентовані пікові інтервали доби:

Період	Години оплати (пікові)
Січень, лютий, березень, листопад, грудень	7 год: 8:00–10:59 та 16:00–19:59
Квітень, травень, вересень, жовтень	5 год: 8:00–9:59 та 18:00–20:59
Червень, липень, серпень	5 год: 7:00–8:59 та 19:00–21:59

В усі інші години фінансова підтримка не передбачена. Виникає парадокс: саме в оплачувані пікові години ринкові ціни найвищі, а отже, за наведеною формулою, доплата мінімальна або нульова; у непікові ж години, коли доплата була б значущою, вона взагалі не нараховується. Це прив’язує бізнес-модель до обмежених інтервалів, найменш вигідних для отримання державної доплати.

Обмежений горизонт окупності (5 років). Плата за послугу встановлюється лише на 5 років з першого числа місяця, наступного за введенням потужностей в експлуатацію. Після цього інвестор окуповує залишкові вкладення виключно на загальних ринкових умовах, без державних доплат. З урахуванням того, що обладнання має працювати щонайменше 20 років, а капітальні витрати на будівництво та інженерний захист є високими, п’ятирічний строк стимулювання є вкрай коротким для повернення інвестицій.

V. Процедурні ризики конкурсу

Неможливість коригування цінової пропозиції. Цінова пропозиція подається в окремому запечатаному конверті та є остаточною; будь-які переговори щодо її зміни заборонені. Якщо до розкриття цінових конвертів (через 10 днів після кваліфікації) зміняться макроекономічні умови — курс валют, вартість обладнання, законодавство, — переглянути заявлену ціну буде неможливо. Пропозиція або приймається в поданому вигляді, або відхиляється (якщо перевищує граничну ціну).

Зміна умов конкурсу вже після початку підготовки пропозицій. Після наради, що відбудеться 29 липня 2026 року, конкурсна комісія має право внести зміни до документації, які оприлюднюються не пізніше ніж через 15 календарних днів. При цьому строк подання (90 днів) не зупиняється й не продовжується. Отже, вже в середині серпня може з’явитися оновлена документація, а зміни здатні стосуватися технічних умов чи переліку документів, які учасники вже почали готувати за попередніми правилами.

Визнання конкурсу таким, що не відбувся. Конкурс може бути визнаний таким, що не відбувся, — через відсутність пропозицій чи кваліфікованих учасників, відхилення всіх цінових пропозицій або відмову переможців від укладення договорів. У такому разі учасники втрачають час і кошти на підготовку (нотаріальні переклади, техніко-економічні обґрунтування, юридичний супровід), а гарантійне забезпечення повертається лише протягом 5 робочих днів — без будь-якої компенсації витрат чи відсотків за користування коштами.

VI. Регуляторні та технічні обмеження

Заборона поєднання з іншими стимулами. Для генераційної одиниці, що бере участь у конкурсі, заборонено паралельно брати участь у спеціальних аукціонах допоміжних послуг, отримувати «зелений» тариф чи ринкову премію для ВДЕ, входити до балансуючої групи гарантованого покупця, укладати договори про стабілізацію ціни тощо. Спроба отримати іншу державну підтримку призводить до припинення оплати за основним договором і стягнення штрафу в розмірі повної вартості послуг за весь період. Фактично інвестор змушений обирати щось одне: будь-яка диверсифікація джерел доходу веде до повної втрати основної винагороди.

Застосування вимог типу С до всіх генеруючих одиниць. Згідно з документацією, усі генеруючі одиниці, у тому числі потужністю від 10 МВт, мають відповідати технічним вимогам типу С. Навіть блоки 10–20 МВт, які за класифікацією Кодексу системи передачі могли б належати до типу Б, зобов’язані забезпечувати час холодного пуску до 30 хвилин, діапазон регулювання не менше 50 %, «чорний старт», безперервну роботу не менше 16 годин, два пуски на добу з простоєм 2 години. Це змушує обирати обладнання, притаманне значно потужнішим станціям, суттєво звужує коло постачальників і збільшує капітальні витрати, а невідповідність призводить до відхилення пропозиції на етапі кваліфікації.

Висновок

Жоден із перелічених ризиків не є непереборним сам собою. Проблема — у їх сукупності: чинні умови зміщують баланс на користь держави настільки, що ставлять під сумнів здатність конкурсу досягти власної мети — залучити приватний капітал у нову маневрову потужність. Інвестор, від якого очікують сотні мільйонів гривень вкладень у зоні бойових дій, отримує жорсткі строки без права продовження, обмежений і фрагментарний стимул, який на практиці майже не спрацьовує, коротке вікно окупності та реальний ризик неплатежів з боку держави за символічної відповідальності останньої.

На нашу думку, конкурс може стати ефективним інструментом за умови збалансованого доопрацювання, зокрема: запровадження державних гарантій або механізму компенсації воєнних втрат збудованих активів; перегляду формули та переліку оплачуваних годин, щоб стимул був реальним; продовження горизонту оплати понад 5 років; допущення продовження 20-місячного строку в разі форс-мажору; пропорційного повернення гарантійного забезпечення; чіткого визначення вимог до інженерного захисту; співмірності технічних вимог із фактичною потужністю блоків; а також підвищення платіжної дисципліни Замовника.

Асоціація суб’єктів розподіленої та маневрової генерації готова надати галузеву експертизу та практичні напрацювання для доопрацювання конкурсної документації — як напередодні наради 29 липня 2026 року, так і після неї. Мета в нас спільна з державою: швидко ввести в експлуатацію нову маневрову потужність, якої гостро потребує енергосистема. Питання лише в тому, щоб правила гри були збалансованими, передбачуваними та інвестиційно спроможними.

© Громадська спілка «Асоціація суб’єктів розподіленої та маневрової генерації»